| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Положення про облікову політику розроблене базуючись на Міжнародних стандартах фінансової звітності. Положення визначає: - Організацію та ведення бухгалтерського обліку. - Методологічні аспекти облікової політики.
Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються Підприємством для складання та представлення фінансової звітності. Для правильного ведення бухгалтерського обліку, даною обліковою політикою зобов'язані керуватися усі структурні підрозділи, які причетні до бухгалтерського обліку. Складання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку здійснюється з дотриманням основних принципів, наведених в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Закриття рахунків доходів та витрат здійснюється щомісячно. Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється на основі первинних документів, які фіксують факти здійснення операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій чи безпосередньо після їх завершення. Всі первинні документи повинні мати наступні обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату та місце складання; - назву підприємства, від імені якого складений документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; - особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи повинні бути надані до центральної бухгалтерії підприємства не пізніше 3 днів після їх складання. Відповідальність за несвоєчасне складення, несвоєчасне їх надання до центральної бухгалтерії підприємства і достовірність відображених в них даних несуть особи, відповідальні за складання цих документів. - ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Бухгалтерський облік ведеться на основі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV ведення бухгалтерського обліку на Підприємстві здійснюється бухгалтерською службою, яку очолює головний бухгалтер. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій відображених в первинних документах, зберігання опрацьованих документів, регістрів та звітів протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе посадова особа, котра здійснює керівництво підприємством згідно з установчими документами. З метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку на Підприємстві створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Головний бухгалтер Підприємства зобов'язаний: - керуватися даною обліковою політикою, нормами чинного законодавства, внутрішніми наказами та розпорядженнями Підприємства, рішеннями Правління, Наглядової ради, Загальних зборів акціонерів; - забезпечувати дотримання на Підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання та представлення у встановлені терміни фінансової звітності; - організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх господарських операцій відповідно до отриманих первинних документів; - приймати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та компенсацією втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства; - здійснювати контроль за дотриманням вимог даної Облікової політики.
- ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ - Мета фінансової звітності
Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів Підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів Підприємства шляхом: - надання інформації про джерела, розподіл та цільове призначення грошових коштів; - надання інформації про те, як Компанія фінансувала свою діяльність та задовольняла потреби в грошових коштах; - надання інформації, яка корисна при проведенні оцінки можливостей Підприємства фінансувати свою діяльність та виконувати свої зобов'язання; - надання інформації про фінансовий стан Підприємства та його зміни. - Складові фінансової звітності
Фінансова звітність Товариства складається з наступних звітів: - Звіт про фінансовий стан. - Звіт про фінансові результати. - Звіт про рух грошових коштів. - Звіт про власний капітал. - Примітки до фінансової звітності.
Суттєвою інформацією визнається інформація, відсутність якої у фінансовому звіті і примітках до нього може вплинути на рішення його користувачів. Об'єктами застосування суттєвості є діяльність підприємства в цілому, окремі господарські операції та об'єкти обліку, статті фінансової звітності. Підприємство встановлює наступні пороги суттєвості в бухгалтерському обліку: - для визначення суттєвості окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства, за поріг суттєвості прийняти 5% від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу; - для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом суттєвості прийняти 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства; - Загальні положення облікової політики
Облікова політика являє собою специфічні принципи, основи, правила та інструкції, прийняті Підприємством при підготовці та наданні фінансової звітності. Керівництво Підприємства обрало і застосовує облікову політику для того, щоб фінансова звітність відповідала всім Міжнародним стандартам фінансової звітності. Там, де відсутні специфічні вимоги, керівництво розробило політику з метою гарантії, що фінансова звітність надає інформацію, яка: - відповідає потребам прийняття рішень користувачів, а також - достовірна в тому, що вона: - точно представляє фінансову діяльність і фінансовий стан Підприємства; - відображає економічну суть подій і операцій, а не просто юридичну форму; - є нейтральною, тобто вільною від упереджень; - обґрунтована; - є повною у всіх суттєвих аспектах.
При змінах у обліковій політиці або виникненні помилок, які перевищують пороги суттєвості, встановлені даною Обліковою політикою, фінансова звітність корегується у відповідності до МСФО і застосовується для всіх статей або категорій статей. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: - обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів Підприємства; - повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; - правдиве подання - для забезпечення досконало правдивого подання відображення повинне мати три характерні риси. Воно має бути повним, нейтральним і вільним від помилок. - автономність - кожне Підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності Підприємства; - послідовність - постійне (із року в рік) застосування Підприємством обраної Облікової політики. Зміна Облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; - безперервність - оцінка активів та зобов'язань Підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; - нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; - умовний актив - можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб'єктом господарювання. Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб'єкта господарювання. Прикладом є позов, який суб'єкт господарювання порушує через судові процеси і результат якого є невизначеним. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним. Якщо з'явилась цілковита впевненість у надходженні економічних вигід, актив і пов'язаний з ним дохід визнаються у фінансовій звітності того періоду, в якому відбувається зміна. - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; - історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів Підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; - єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій Підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці; - періодичність - можливість розподілу діяльності Підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. - Звітний період
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Квартальна фінансова звітність є проміжною фінансовою звітністю відповідно до МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність", що складається з комплекту стислої фінансової звітності за проміжний період (квартал, півріччя, 9 місяців): - Звіт про фінансовий стан, - Звіт про фінансові результати, - Звіт про рух грошових коштів, - Звіт про власний капітал, - Деякі пояснювальні Примітки.
У зв'язку з тим, що проміжний фінансовий звіт призначений для надання оновленої інформації у порівнянні з останнім повним комплектом річної фінансової звітності, на проміжні дати інформації подається менше, порівняно з річною фінансовою звітністю, а саме на: - Актуарні розрахунки. - Нарахування відстроченого податку на прибуток. - Визначення справедливої вартості для відображення цінних паперів (акцій). - Розкриття інформації щодо складу та руху основних засобів (р. 1011 Звіту про фінансовий стан). - Розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості (рр.. 1125, 1130, 1155, 1515 Звіту про фінансовий стан). - Розкриття інформації щодо кредиторської заборгованості (р. 1615 Звіту про фінансовий стан), інших поточних зобов'язань (р. 1690 Звіту про фінансовий стан). - Операції з пов'язаними сторонами.
Зазначені вище пункти відображаються і актуалізуються лише у річній фінансовій звітності. В Примітках до проміжної фінансової звітності Товариство зазначає пояснення подій та операцій, які є значними для розуміння змін в фінансовому стані та в результатах діяльності у звітному періоді , та розкриває іншу необхідну інформацію у відповідності до МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність". - Порядок складання фінансової звітності
При складанні фінансової звітності необхідно керуватися Міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні фінансової звітності активи та зобов'язання повинні бути показані розгорнуто. При складанні фінансової звітності повинні бути враховані показники діяльності всіх структурних підрозділів підприємства. Складання консолідованої звітності здійснюється шляхом арифметичного сумування показників звітності головного підприємства та його дочірніх підприємств. При цьому, виключенню підлягають суми: - внутрішньої заборгованості; - суми прибутків та витрат від внутрішніх операцій (у випадку, якщо вони відображаються).
При складанні Звіту про фінансові результати та Звіту про рух коштів необхідно розрізняти операції, які відносяться до операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
|
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Порядок ведення касових операцій визначається у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим відповідною Постановою НБУ. Правила, види і стандарти розрахунків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена відповідною постановою Правління Національного банку України. Касові та банківські операції щодо перерахування коштів може проводити лише касир або бухгалтер підприємства на підставі дозволу (підпису) керівника або уповноваженої їм особи, обов'язки якого визначаються посадовою інструкцією та з яким укладена угода про повну матеріальну відповідальність. Обсяг залишку коштів у касі визначається лімітом залишку готівки в касі. Ліміт каси встановлюється відповідно до Порядку розрахунку ліміту каси, затвердженого наказом по підприємству. Ліміт каси встановлюється наказом по підприємству на підставі розрахунку та доводиться до відповідального за дотримання встановленого розміру залишку готівки в касі підприємства. Облік грошових коштів та грошових документів ведеться відповідно на рахунках 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" за аналітикою по кодах платіжного балансу товариства та на рахунку 33 "Інші кошти" за видами грошових документів і за контрагентами по коштах в дорозі. При необхідності можуть встановлюватися додаткові (крім передбачених Планом рахунків) субрахунки рахунку 31.
|
| Опис облікової політики щодо незавершеного будівництва |
Незавершене будівництво не амортизується до моменту закінчення будівництва відповідних активів і вводу їх в експлуатацію.
|
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток нараховується за методом балансових зобов'язань за усіма тимчасовими різницями на звітну дату між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансового обліку і вартістю, що враховується у податковому обліку. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями, окрім випадків, коли: - відстрочене податкове зобов'язання виникає в результаті первісного визнання гудвілу або активу чи зобов'язання в господарській операції, що не є об'єднанням бізнесу, і яке на момент здійснення операції не впливає ані на бухгалтерський прибуток, ані на оподатковуваний прибуток чи збиток; - відносно оподатковуваних тимчасових різниць, пов'язаних з інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, а також із часткою участі у спільній діяльності, якщо материнська компанія може контролювати розподіл у часі зменшення тимчасової різниці, або існує значна вірогідність того, що тимчасова різниця не буде зменшена в осяжному майбутньому.
Відстрочені податкові активи визнаються за всіма неоподатковуваними тимчасовими різницями і перенесенням на наступні періоди невикористаних податкового кредиту і податкових збитків, якщо існує вірогідність отримання оподатковуваного прибутку, відносно якого можна застосувати неоподатковувану тимчасову різницю, а також використовувати невикористані податковий кредит і податкові збитки, перенесені на наступні періоди, окрім випадків, коли: - відстрочений податковий актив, що стосується неоподатковуваних тимчасових різниць, виникає в результаті первісного визнання активу або зобов'язання в господарській операції, що не є об'єднанням бізнесу, та який на момент здійснення операції не впливає ані на бухгалтерський прибуток, ані на оподатковуваний прибуток чи збиток; і - відносно оподатковуваних тимчасових різниць, пов'язаних з інвестиціями в дочірні і асоційовані компанії, а також із часткою участі у спільній діяльності, відстрочені податкові активи визнаються, тільки якщо існує вірогідність сторнування тимчасових різниць в осяжному майбутньому і буде отриманий оподатковуваний прибуток, відносно якого можна застосувати тимчасову різницю.
Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату й зменшується, якщо більше не існує вірогідності отримання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволив би реалізувати частину або всю суму такого відстроченого податкового активу. Невизнані раніше відстрочені податкові активи переоцінюються на кожну звітну дату й визнаються тоді, коли виникає вірогідність отримання в майбутньому оподатковуваного прибутку, що дає можливість реалізувати відстрочений податковий актив. Відстрочені податкові активи і зобов'язання визначаються за ставками податку, застосування яких очікується при реалізації активу або погашенні зобов'язання, на основі податкових ставок і положень податкового законодавства, що діють, або оголошених (і практично прийнятих) на звітну дату. Відстрочений податок на прибуток, що стосується статей, які визнаються безпосередньо у складі капіталу, визнається у складі капіталу, а не у складі прибутків або збитків. Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання підлягають взаємозаліку за наявності повного юридичного права зарахувати поточні податкові активи в рахунок поточних податкових зобов'язань, якщо вони відносяться до податків на прибуток, нарахованих тим самим податковим органом на той самий суб'єкт господарювання.
|
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі, прав постійного користування земельними ділянками, природних ресурсiв і незавершених капітальних інвестицій). Амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Малоцінні необоротні матеріальні активи, враховуючи бібліотечні фонди, визнаються матеріальними витратами у першому місяці використання цих активів. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів встановлюється наказом по Підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс/введенні в експлуатацію) з врахуванням: - очікувань по використанню об'єкта Підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичного та морального зносу, що передбачається; - правових або інших обмежень щодо строків використання об'єкта; - інших факторів.
Нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів проводиться із застосуванням прямолінійного методу, здійснюється згідно рекомендованих строків корисного використання, наведених у таблиці 1, класифікатор розподілу основних фондів за групами з нормами амортизації наведено у додатку 1. Таблиця 1Рекомендовані строки використання об'єктів Групи об'єктів основних засобів | Період експлуатації, років | Земельні ділянки | - | Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом | 15 | Будівлі | 20-50 | Споруди | 15-40 | Передавальні пристрої, враховуючи газопровід | 10-50 | Машини та обладнання | 5-20 | з них електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 20 000 гривень | 2-5 | Транспортні засоби | 5-7 | Інструменти, прилади та інвентар (меблі) | 4-10 | Тварини | 6-7 | Багаторічні насадження | 10 | Інші основні засоби | 12-15 | Бібліотечні фонди | - | Малоцінні необоротні матеріальні активи | - | Тимчасові (нетитульні) споруди | 5-10 | Природні ресурси | - | Інвентарна тара | 6-7 | Предмети прокату | 5 | Довгострокові біологічні активи | 7-10 | Права користування природними ресурсами | відповідно до правовстановлюючого документа | Права користування майном | відповідно до правовстановлюючого документа | Права на комерційні позначення, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті | відповідно до правовстановлюючого документа | Права на об'єкти промислової власності, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років | Авторське право та суміжні з ним права, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки | Інші нематеріальні активи | відповідно до правовстановлюючого документа |
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Амортизацію активу припиняють починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому відбувається одна з подій: припиняється визнання активу або актив перекласифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5.
|
| Опис облікової політики щодо прибутку на акцію |
Базовий розмір прибутку на одну акцію розрахований шляхом ділення чистого прибутку за період, який підлягає розподілу між власниками звичайних акцій (прибуток за період мінус дивіденди, виплачені на привілейовані акції), на середньозважену кількість звичайних акцій, які перебували в обігу.
|
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Норми і гарантії щодо оплати праці на Підприємстві регулюють Закон України "Про оплату праці", Статут та Колективний договір. Відповідно до Колективного договору на підприємстві розробляються спеціальні Положення, що визначають форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат та інше. У відповідності до організаційної структури підприємства, затвердженої Наглядовою радою, згідно функціоналу структурних підрозділів та планових видів та обсягів робіт складається штатний розпис підприємства, що затверджується головою правління. Посадові оклади та тарифні ставки працівникам встановлюються наказом голови правління відповідно до їх кваліфікації та займаної посади на підставі затвердженого штатного розпису. Доплати і надбавки працівникам встановлюються наказом голови правління відповідно до умов затвердженого головою правління відповідного Положення про встановлення доплат і надбавок працівникам підприємства. Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, наприклад, оплата перших п'яти днів лікарняних, визнаються зобов'язанням в тому періоді, в якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті. Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до центральної бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей. Основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями є розрахунково-платіжні відомості. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служить табель використання робочого часу та інші документи. Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках, які містять інформацію про нараховані суми, утримання, виплати. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок. Порядок розрахунку забезпечення виплати відпусток Виплати щорічних відпусток визнаються зобов'язанням через створення забезпечення. З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) витрат на оплату щорічних відпусток структурні підрозділи Підприємства створюють резерв на забезпечення виплати відпусток працівникам. Такий резерв створюється щомісяця як добуток кількості днів невикористаної відпуски та середньої заробітної плати, розрахованої згідно законодавства. У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін., кредиту рахунка 471 "3абезпечення виплат відпусток". Нарахована заробітна плата відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з кредитом рахунка 661 "Розрахунки за заробітною платою". Сальдо (кредитове) рахунка 471 включає залишок невикористаного на кінець року резерву. На кінець року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою відділом кадрів складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки. Зайво нарахована сума резерву сторнується, а на суму, якої не вистачає, робиться донарахування. Порядок розрахунку забезпечень виплат персоналу Забезпечення виплат персоналу розраховуються в кінці звітного року відповідно до МСФЗ 19 "Виплати працівникам" та поділяються на: - Довгострокові виплати персоналу: - компенсації державі суми пенсійних нарахувань, що виплачуються працівникам, які працювали певний період у шкідливих умовах, - одноразові виплати при виході на пенсію, - виплати до ювілейних дат, - та інші виплати, передбачені Колективним договором.
- Короткострокові виплати персоналу:
- премії за результатами роботи звітного року відповідно до Положення про оплату праці персоналу.
Сума майбутніх довгострокових виплат, підлягає дисконтуванню з метою визначення приведеної вартості зобов'язання. На кінець року проводиться інвентаризація довгострокового забезпечення виплат персоналу. Зайво нарахована сума забезпечення підлягає вилученню з обліку. У бухгалтерському обліку на суму створеного забезпечення по довгостроковим виплатам персоналу робиться запис по дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 95 "Фінансові витрати" та ін., кредиту рахунка 472 "Додаткове пенсійне забезпечення", 477 "Забезпечення матеріального заохочення". Актуарні збитки (доходи) визнаються у складі іншого сукупного доходу. У бухгалтерському обліку на суму створеного забезпечення по короткостроковим виплатам персоналу робиться запис по дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати" та ін., кредиту рахунка 474 "Забезпечення інших витрат і платежів". Державна пенсійна програма з визначеними внесками Компанія здійснює в повному обсязі нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі ЕСВ) - страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. ЕСВ розраховуються на основі заробітної плати кожного працівника та відноситься на витрати у періоді, в якому вони виникли. Державна пенсійна програма з визначеними виплатами Компанія зобов'язана компенсувати державі суми пенсійних виплат, що здійснюються державою працівникам Компанії, які працювали протягом певного часу у шкідливих умовах, як визначено нормативно-правовими актами України, і тому мають право на вихід на пенсію і на відповідне пенсійне забезпечення до досягнення пенсійного віку, визначеного нормативно-правовими актами України. Ці зобов'язання сплачуються за рахунок грошових коштів, отриманих від операційної діяльності. Чиста сума зобов'язання за цією державною пенсійною програмою з визначеними виплатами розраховується шляхом оцінки суми майбутніх виплат, заробленої працівниками у зв'язку з наданими ними послугами у поточному і попередніх періодах. Після цього сума виплат дисконтується з метою визначення приведеної вартості зобов'язання, а будь-яка невизнана вартість раніше наданих послуг та справедлива вартість активів плану вилучається з обліку. Приведена вартість зобов'язання з визначеними виплатами встановлюється шляхом дисконтування очікуваних майбутніх відтоків грошових коштів із застосуванням процентної ставки за корпоративними облігаціями високої категорії, які деноміновані у валюті, в якій здійснюється виплата за програмою, і строки погашення яких приблизно співпадають зі строками відповідного пенсійного зобов'язання. У випадках збільшення виплат за програмою частка суми збільшених виплат, що стосується наданих раніше працівниками послуг, визнається у звіті про фінансові результати рівномірними частинами протягом середнього періоду, що залишається до моменту, коли виплати стають гарантованими. Якщо виплати стають гарантованими негайно, відповідні витрати негайно визнаються у звіті про фінансові результати. Короткострокові виплати Зобов'язання з короткострокових виплат працівникам не дисконтуються і відносяться на витрати по мірі надання відповідних послуг. Резерв визнається в сумі, що, як очікується, буде виплачена в рамках короткострокових програм виплати грошових премій, якщо Компанія має поточне юридичне чи формальне зобов'язання виплатити цю суму в результаті послуги, наданої раніше працівником, і сума такого зобов'язання може бути визначена достовірно.
|
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати: - платежі за договорами комісії, агентськими угодами і іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала і т.п.; - попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; - погашення одержаних позик; - інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства; - витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до МСФО.
Формування витрат в бухгалтерському обліку проводиться без використання рахунків 8 класу "Витрати за елементами" із застосування рахунків 9-го класу "Витрати діяльності". Для забезпечення формування фінансової, економічної та управлінської звітності облік витрат ведеться за видами діяльності, за елементами витрат (з виділенням витрат на ремонт), за місцями їх виникнення відповідно до встановлених в Плані рахунків субрахунків і рахунків аналітичного обліку. Види витрат, що враховуються при визначенні фінансових результатів: - собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг); - адміністративні витрати; - витрати на збут; - інші операційні витрати; - фінансові витрати; - втрати від участі в капіталі; - інші витрати; - податок на прибуток;
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), постійних і змінних витрат, порядок розподілу непрямих витрат визначається Положенням про облік витрат, затвердженим наказом по підприємству. Враховуючи, що за специфікою виробничих процесів Підприємство працює ритмічно, всі загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості і щомісячно списуються до дебету субрахунків рахунку 23 "Виробництво" в повній сумі. Облік адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат Адміністративні витрати та витрати на збут є витратами звітного періоду і не включаються до складу собівартості реалізованої продукції (послуг). Перелік статей витрат, які обліковуються в складі адміністративних визначає Положення про облік витрат, затверджене наказом по підприємству. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): - Оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; - Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); - Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; - Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); - Витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів); - Інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
До інших операційних витрат включаються: - Собівартість реалізованих виробничих запасів; - Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості; - Втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); - Втрати від знецінення запасів; - Нестачі й втрати від псування цінностей; - Визнані штрафи, пеня, неустойка; - Витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; - Інші витрати операційної діяльності; - Собівартість реалізованих необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття.
До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою, тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крiм фiнансових витрат, якi включаються до собiвартостi квалiфiкацiйних активiв). Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг): - собівартість реалізованих фінансових інвестицій, - втрати від не операційних курсових різниць, - сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, - залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати на їх ліквідацію, - благодійна допомога та інші витрати.
|
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості припускає, що операція продажу активу або передачі зобов'язання відбувається або - на головному ринку для цього активу або зобов'язання; або - за відсутності головного ринку - на найсприятливішому ринку для цього активу або зобов'язання.
У Компанії має бути доступ до головного або найсприятливішого ринку. Компанія оцінює справедливу вартість активу або зобов'язання, користуючись припущеннями, якими користувалися б учасники ринку, складаючи ціну активу або зобов'язання, та припускаючи, що учасники ринку діють у своїх економічних інтересах. Оцінка справедливої вартості нефінансового активу враховує здатність учасника ринку генерувати економічні вигоди шляхом найвигіднішого та найкращого використання активу або шляхом продажу його іншому учасникові ринку, який використовуватиме цей актив найвигідніше та найкраще. Компанія застосовує методики оцінювання, які відповідають обставинам, та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Всі активи та зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії справедливої вартості на основі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому: Рівень 1 - Ціни котирування (не скориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання; Рівень 2 - Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, можна спостерігати прямо або опосередковано; Рівень 3 - Моделі оцінки, в яких суттєвих для оцінки справедливої вартості вихідних даних, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, немає у відкритому доступі. У випадку активів і зобов'язань, які переоцінюються у фінансовій звітності на періодичній основі, Компанія визначає необхідність їх переведення між рівнями ієрархії, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду. Для цілей розкриття інформації про справедливу вартість Компанія класифікувала активи та зобов'язання на основі їх характеру, притаманним їм характеристикам і ризикам, а також застосованого рівня в ієрархії справедливої вартості, як зазначено вище.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Класифікація фінансових активів В момент початкового визнання фінансових інструментів Компанія здійснює їх класифікацію та визначає модель подальшої оцінки. Боргові фінансові активи Компанія класифікує, виходячи з бізнес-моделі, яку вона використовує для управління цими активами, та характеристик грошових потоків, передбачених договором, що ініціює фінансовий інструмент. Класифікація фінансових активів здійснюється за такими категоріями: - фінансові активи, оцінені за амортизованою вартістю (AC); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL).
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю тільки у випадку, якщо він відповідає обом нижченаведеним умовам і не класифікований як оцінюваний за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку: - він утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків, і - його договірні умови передбачають виникнення у встановлені терміни грошових потоків, які являють собою виплату виключно основної суми і процентів (критерій SPPI) на непогашену частину основної суми.
При первісному визнанні інструментів капіталу, які не призначені для торгівлі, Компанія може безповоротно вибрати відображати подальші зміни справедливої вартості в іншому сукупному доході, тобто віднести такі інструменти до категорії оцінки за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI). Цей вибір робиться окремо для кожного фінансового інструмента. Всі фінансові активи, які не відповідають критеріям для їх оцінки за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, як описано вище, оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Компанія проводить оцінку мети бізнес-моделі, в рамках якої утримується актив, на рівні портфеля фінансових інструментів, оскільки це найкращим чином відображає спосіб управління бізнесом і надання інформації управлінському персоналу. При оцінці того, чи є передбачені договором грошові потоки виключно виплатами основної суми і процентів на непогашену частину основної суми ("критерій SPPI"), Компанія аналізує договірні умови фінансового інструмента, а саме - чи містить фінансовий актив яку-небудь договірну умову, яка може змінити терміни або суму передбачених договором грошових потоків так, що фінансовий актив не буде відповідати аналізованій вимозі. Фінансові активи Компанії включають грошові кошти та їх еквіваленти, короткострокову фінансову допомогу, торгову та іншу дебіторську заборгованість. Рекласифікація фінансових активів здійснюється перспективно виключно у випадку зміни бізнес-моделі, в рамках якої вони утримуються. Фінансові зобов'язання та інструменти капіталу, а також фінансові активи, які на вибір Компанії при початковому визнанні були класифіковані до моделі обліку за справедливою вартістю через прибутки/збитки не підлягають рекласифікації.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов"язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання (п.11 МСБО32) Фінансовий актив - це будь-який актив, що є: а) грошовими коштами; б) інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання (акції, паї, тощо); в) контрактним правом: і) отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання (надана фінансова допомога, дебіторська заборгованість, векселі одержані, тощо), або іі) обмінювати фінансові інструменти з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими, або г) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є: i) непохідним інструментом, за який суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу, або ii) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу. З цією метою до інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання не включають: фінансові інструменти з правом дострокового погашення, класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16A та 16Б; інструменти, які створюють для суб'єкта господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання тільки при ліквідації і класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16В та 16Г,або інструменти, що є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання (п.11 МСБО 32). Фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є: а) контрактним зобов'язанням: i) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання, або ii) обмінюватися фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання, або б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є i) непохідним інструментом, за яким суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний надавати змінну кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, або iі) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуся або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обмін фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. Саме тому до інструментів власного капіталу не включають фінансові інструменти з правом дострокового погашення, класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16А та 16Б МСБО 32; або інструменти, які самі є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу. Як виняток, інструмент, який відповідає визначенню фінансового зобов'язання, класифікується як інструмент власного капіталу, якщо він має всі три ознаки і задовольняє умовам, визначеним у параграфах 16А та 16Б МСБО 32 або в параграфах 16В та 16Г МСБО 32.(п.11 МСБО 32). Не є фінансовими інструментами: а) матеріальні активи (запаси, основні засоби), орендовані активи і нематеріальні активи ; б) інвестиції в основні засоби, матеріально-виробничі запаси, нематеріальні активи та такі активи, як сплачені авансом витрати, майбутньою економічною вигодою від яких є отримання послуг, а не право на отримання грошових коштів чи іншого фінансового активу (КЗ 11 МСБО 32); в) зобов'язання чи активи, які не є контрактними (наприклад, податки на прибутки, які є наслідком законодавчих вимог, установлених урядовими органами), не є фінансовими зобов'язаннями або фінансовими активами; конструктивні зобов'язання, визначені в МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи", не виникають унаслідок контрактів і не є фінансовими зобов'язаннями (КЗ10 МСБО 32); Визнання фінансових інструментів. Підприємство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у своєму звіті про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли суб'єкт господарювання стає стороною договірних положень щодо інструмента (п.3.1.1. МСФЗ 9). Визнання та припинення визнання придбання або продажу фінансових активів на стандартних умовах здійснюється з використанням обліку по даті укладання договору. Припинення визнання фінансових інструментів. Підприємство припиняє визнання фінансового активу тоді й лише тоді, коли: (а) спливає строк дії договірних прав на грошові потоки від такого фінансового активу; або (б) він передає фінансовий актив і таке передавання відповідає критеріям для припинення визнання згідно з пунктом 3.2.6 МСФЗ 9. Підприємство передає фінансовий актив тоді й лише тоді, коли він або: (а) передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу; або (б) зберігає за собою договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу, але бере на себе договірне зобов'язання виплачувати грошові потоки одному або кільком одержувачам за угодою, що відповідає умовам, установленим у пункті 3.2.5 МСФЗ 9. Класифікація фінансових активів В момент початкового визнання фінансових інструментів Компанія здійснює їх класифікацію та визначає модель подальшої оцінки. Боргові фінансові активи Компанія класифікує, виходячи з бізнес-моделі, яку вона використовує для управління цими активами, та характеристик грошових потоків, передбачених договором, що ініціює фінансовий інструмент. Класифікація фінансових активів здійснюється за такими категоріями: - фінансові активи, оцінені за амортизованою вартістю (AC); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI); - фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL). - Фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю тільки у випадку, якщо він відповідає обом нижченаведеним умовам і не класифікований як оцінюваний за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку: - він утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків, і - його договірні умови передбачають виникнення у встановлені терміни грошових потоків, які являють собою виплату виключно основної суми і процентів (критерій SPPI) на непогашену частину основної суми.
При первісному визнанні інструментів капіталу, які не призначені для торгівлі, Компанія може безповоротно вибрати відображати подальші зміни справедливої вартості в іншому сукупному доході, тобто віднести такі інструменти до категорії оцінки за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI). Цей вибір робиться окремо для кожного фінансового інструмента. Всі фінансові активи, які не відповідають критеріям для їх оцінки за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, як описано вище, оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Компанія проводить оцінку мети бізнес-моделі, в рамках якої утримується актив, на рівні портфеля фінансових інструментів, оскільки це найкращим чином відображає спосіб управління бізнесом і надання інформації управлінському персоналу. При оцінці того, чи є передбачені договором грошові потоки виключно виплатами основної суми і процентів на непогашену частину основної суми ("критерій SPPI"), Компанія аналізує договірні умови фінансового інструмента, а саме - чи містить фінансовий актив яку-небудь договірну умову, яка може змінити терміни або суму передбачених договором грошових потоків так, що фінансовий актив не буде відповідати аналізованій вимогі. Фінансові активи Компанії включають грошові кошти та їх еквіваленти, дольові інструменти, наявні для продажу які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, торгову та іншу дебіторську заборгованість. Рекласифікація фінансових активів здійснюється перспективно виключно у випадку зміни бізнес-моделі, в рамках якої вони утримуються. Фінансові зобов'язання та інструменти капіталу, а також фінансові активи, які на вибір Компанії при початковому визнанні були класифіковані до моделі обліку за справедливою вартістю через прибутки/збитки не підлягають рекласифікації. Класифікація фінансових зобов'язань Фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, за виключенням: 1) фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов'язань, які виникають у разі, коли передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або коли застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, авалю, поруки; 4) зобов'язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової. Фінансові зобов'язання Компанії включають торгову та іншу кредиторську заборгованість, а також процентні кредити та позики. Первісне визнання та подальша оцінка фінансових інструментів Фінансові інструменти, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки при первісному визнанні відображаються за справедливою вартістю без урахування витрат на операції. Витрати на операції з придбання таких фінансових інструментів відображаються за рахунками витрат на дату їх здійснення. Усі інші фінансові інструменти під час первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції. Витрати на операцію та інші платежі, що безпосередньо пов'язані з визнанням фінансового інструменту, відображаються на рахунках дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом. До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та держмита тощо. Витрати на операцію та комісійні доходи, що є невід'ємною частиною дохідності фінансового інструменту, визнаються в складі фінансового інструменту і враховуються при розрахунку ефективної відсоткової ставки за таким фінансовим інструментом. При первісному визнанні Компанія оцінює торговельну дебіторську заборгованість за ціною операції - це сума відшкодування, право на яке Компанія очікує отримати в обмін на передання обіцяних товарів або послуг покупцю, виключаючи суми, отримані від імені третіх сторін, якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування (коли встановлені угодою дати платежів надають покупцю чи продавцю суттєві вигоди від реалізації продукції). За борговим фінансовим активом, що оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, прибутки або збитки визнаються у складі іншого сукупного доходу до дати припинення його визнання або рекласифікації, за виключенням процентних доходів, нарахованих за методом ефективної відсоткової ставки, прибутків або збитків від його знецінення та прибутків або збитків від зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Визнання оціночного резерву за таким активом не змінює величину його справедливої вартості. Переоцінка фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у іншому сукупному доході, здійснюється після нарахування процентів та амортизації дисконту/премії, формування оціночного резерву за кредитними ризиками. В момент припинення визнання фінансового активу, що оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, накопичена сума переоцінки рекласифікується з іншого сукупного доходу в прибутки або збитки. Фінансові гарантії та зобов'язання з кредитування за ставкою нижче ринкової під час первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю. В подальшому зобов'язання з кредитування за ставкою нижче ринкової та фінансові гарантії оцінюються за найбільшою з двох таких величин - сумою оціночного резерву під очікувані кредитні збитки та сумою справедливої вартості фінансового зобов'язання за мінусом амортизації накопиченого доходу згідно з принципами його визнання. Зменшення корисності - Фінансові активи, зобов'язання з надання позик і договори фінансової гарантії Модель зменшення корисності застосовується до фінансових інструментів, які не оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку: - фінансові активи, що є борговими інструментами; - дебіторська заборгованість за договорами оренди; - зобов'язання з надання позик і зобов'язання за договорами фінансової гарантії.
За інвестиціями в інструменти капіталу збиток від зменшення корисності не визнається. Резерви під очікувані кредитні збитки повинні визнаватися в сумі, що дорівнює або очікуваним кредитним збиткам за 12 місяців, або очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії інструмента. Компанія застосовує спрощений підхід та визнає резерви під очікувані кредитні збитки за дебіторською заборгованістю, договірними активами та дебіторською заборгованістю за договорами оренди в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії інструмента, не залежно від наявності суттєвого компонента фінансування. Оцінка очікуваних кредитних збитків відображає різницю між контрактними грошовими потоками відповідно до умов договору та всіх грошових потоків, що Компанія очікує отримати. Потім збиток дисконтується з наближенням до первісної ефективної процентної ставки активу. Дисконтування - це визначення вартості грошового потоку шляхом приведення вартості всіх виплат до певного моменту часу. Реальна вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань визначається шляхом дисконтування грошових потоків. При цьому в якості ставки дисконтування використовується середньозважена вартість строкових депозитів (кредитів) за місяць за даними статистичної звітності банків України (із сайту Національного банку України), в якому фінансовий інструмент була надано (отримано). Компанія розділила фінансові активи на основі загальних характеристик кредитного ризику, таких як: тип фінансового інструменту, рейтинг кредитного ризику, тип боржника чи емітента, дати первісного визнання фінансового активу, та застосувала до них історичний відсоток кредитних збитків, що базується на досвіді Компанії щодо виникнення таких збитків, скоригованого на специфічні фактори для боржників та загальних економічних умов. Списання Списання валової балансової вартості фінансового інструменту за рахунок сформованого резерву відбувається після визнання його безнадійним, наявності сформованого резерву під очікувані кредитні збитки, та одночасного виконання інших передумов, визначених вимогами чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Компанії. Припинення визнання і модифікація договору Припинення визнання фінансових активів відбувається якщо: а) строк дії прав на грошові потоки, що визначені умовами договору фінансового активу, закінчується; б) передавання фінансового активу відповідає критеріям припинення; в) списання фінансового активу за рахунок резерву. Контроль за переданим активом відсутній, якщо сторона, якій цей актив передається, має реальну змогу його продати непов'язаній третій стороні та може здійснити цей продаж в односторонньому порядку без необхідності встановлювати додаткові обмеження щодо такого передавання. Якщо контроль за фінансовим активом не зберігається, визнання такого активу припиняється, інакше, у разі збереження контролю за фінансовим активом, продовжується його визнання у межах подальшої участі в ньому. Різниця між балансовою вартістю фінансового активу, визначеною на дату припинення визнання, та сумою отриманої компенсації (в тому числі величину отриманого нового активу за вирахуванням величини прийнятого зобов'язання), відображається як доходи або витрати від припинення визнання. Фінансове зобов'язання або його частина, припиняє визнаватись якщо таке зобов'язання погашено, анульовано або строк його виконання закінчився. Будь-які витрати або винагороди є доходами/витратами від припинення визнання, якщо обмін борговими фінансовими зобов'язаннями або зміна умов за фінансовим зобов'язанням відображається в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Різниця між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання) та сумою сплаченої компенсації є доходами/витратами від припинення визнання. Процентні доходи Компанія визнає за фінансовими інструментами процентний дохід/витрати за ефективною ставкою відсотка протягом періоду від дати їх початкового визнання до дати припинення визнання (продаж, погашення), рекласифікації. Процентні доходи за фінансовими активами, які обліковуються за амортизованою собівартістю, визнаються за ефективною ставкою відсотка до валової балансової вартості за виключенням: 1) придбаних або створених знецінених фінансових активів. Для таких фінансових активів застосовується ефективна ставка відсотка, скоригована з урахуванням кредитного ризику, до амортизованої собівартості фінансового активу з моменту первісного визнання; 2) фінансових активів, які не є придбаними або створеними знеціненими фінансовими активами, але які в подальшому стали знеціненими фінансовими активами. У випадку таких фінансових активів Компанія має застосовувати ефективну процентну ставку до амортизованої собівартості фінансового активу у наступних звітних періодах. Коригування процентних доходів за фінансовим активом на третьому рівні кредитного ризику проводиться в кореспонденції з рахунками, призначеними для обліку оціночних резервів під очікувані кредитні збитки.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Класифікація фінансових зобов'язань Фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, за виключенням: 1) фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов'язань, які виникають у разі, коли передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або коли застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, авалю, поруки; 4) зобов'язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової. Фінансові зобов'язання Компанії включають торгову та іншу кредиторську заборгованість, а також процентні кредити та позики.
|
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Фінансова звітність згідно з МСФЗ складена у гривнях ("грн."), що є функціональною валютою і валютою подання звітності Компанії. Операції в іноземній валюті первісно відображаються у функціональній валюті за обмінним курсом, що діє на дату здійснення операції. Монетарні активи і зобов'язання, деноміновані в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за обмінним курсом, що діє на звітну дату. Всі курсові різниці включаються до звіту про фінансові результати. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, що діяв на дату первісної операції. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, який діяв на дату визначення справедливої вартості.
|
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Зменшення корисності - Фінансові активи, зобов'язання з надання позик і договори фінансової гарантії Модель зменшення корисності застосовується до фінансових інструментів, які не оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку: - фінансові активи, що є борговими інструментами; - дебіторська заборгованість за договорами оренди; - зобов'язання з надання позик і зобов'язання за договорами фінансової гарантії.
За інвестиціями в інструменти капіталу збиток від зменшення корисності не визнається. Резерви під очікувані кредитні збитки повинні визнаватися в сумі, що дорівнює або очікуваним кредитним збиткам за 12 місяців, або очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії інструмента. Компанія застосовує спрощений підхід та визнає резерви під очікувані кредитні збитки за дебіторською заборгованістю, договірними активами та дебіторською заборгованістю за договорами оренди в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії інструмента, не залежно від наявності суттєвого компонента фінансування. Оцінка очікуваних кредитних збитків відображає різницю між контрактними грошовими потоками відповідно до умов договору та всіх грошових потоків, що Компанія очікує отримати. Потім збиток дисконтується з наближенням до первісної ефективної процентної ставки активу. Компанія розділила фінансові активи на основі загальних характеристик кредитного ризику, таких як: тип фінансового інструменту, рейтинг кредитного ризику, тип боржника чи емітента, дати первісного визнання фінансового активу, та застосувала до них історичний відсоток кредитних збитків, що базується на досвіді Компанії щодо виникнення таких збитків, скоригованого на специфічні фактори для боржників та загальних економічних умов. Списання Списання валової балансової вартості фінансового інструменту за рахунок сформованого резерву відбувається після визнання його безнадійним, наявності сформованого резерву під очікувані кредитні збитки, та одночасного виконання інших передумов, визначених вимогами чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Компанії. Припинення визнання і модифікація договору Припинення визнання фінансових активів відбувається якщо: а) строк дії прав на грошові потоки, що визначені умовами договору фінансового активу, закінчується; б) передавання фінансового активу відповідає критеріям припинення; в) списання фінансового активу за рахунок резерву. Контроль за переданим активом відсутній, якщо сторона, якій цей актив передається, має реальну змогу його продати непов'язаній третій стороні та може здійснити цей продаж в односторонньому порядку без необхідності встановлювати додаткові обмеження щодо такого передавання. Якщо контроль за фінансовим активом не зберігається, визнання такого активу припиняється, інакше, у разі збереження контролю за фінансовим активом, продовжується його визнання у межах подальшої участі в ньому. Різниця між балансовою вартістю фінансового активу, визначеною на дату припинення визнання, та сумою отриманої компенсації (в тому числі величину отриманого нового активу за вирахуванням величини прийнятого зобов'язання), відображається як доходи або витрати від припинення визнання. Фінансове зобов'язання або його частина, припиняє визнаватись якщо таке зобов'язання погашено, анульовано або строк його виконання закінчився. Будь-які витрати або винагороди є доходами/витратами від припинення визнання, якщо обмін борговими фінансовими зобов'язаннями або зміна умов за фінансовим зобов'язанням відображається в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Різниця між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання) та сумою сплаченої компенсації є доходами/витратами від припинення визнання.
|
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
Одиницею, яка генерує грошові кошти є вся сукупність всіх активів Компанії. На кожну звітну дату Компанія проводить оцінку наявності ознак можливого зменшення корисності активів. За наявності таких ознак або при необхідності проведення щорічного тестування на предмет зменшення корисності Компанія визначає вартість відшкодування активу. Вартість відшкодування активу є більшою з двох величин: справедливої вартості активу або одиниці, що генерує грошові потоки, за вирахуванням витрат на реалізацію і вартості використання. Сума відшкодування активу визначається для кожного окремого активу, якщо цей актив генерує надходження коштів і ці кошти, в основному, не залежать від інших активів або груп активів. Коли балансова вартість активу або одиниці, що генерує грошові потоки, перевищує суму його/її відшкодування, вважається, що його/її корисність зменшилась, і його/її вартість списується до суми відшкодування. При оцінці вартості використання очікувані грошові потоки дисконтуються до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту (до оподаткування), що відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі й ризики, властиві цьому активу. При визначенні справедливої вартості за вирахуванням витрат на реалізацію враховуються останні операції на ринку. У разі неможливості визначення таких операцій використовується відповідна модель оцінки. Такі розрахунки підтверджуються оціночними коефіцієнтами, котируваннями акцій дочірніх підприємств, які вільно обертаються на відкритому ринку цінних паперів, чи іншими показниками справедливої вартості, що є в наявності. Розрахунок зменшення корисності Компанії ґрунтується на детальних кошторисах та прогнозних розрахунках, що складаються окремо для кожної з одиниць Компанії, що генерують грошові потоки, між якими розподіляються індивідуальні активи. Кошториси та прогнозні розрахунки, як правило, охоплюють період у п'ять років. Для більш тривалих періодів розраховується довгостроковий темп зростання, який застосовується для прогнозування майбутніх грошових потоків після п'ятого року. Збитки від зменшення корисності поточної діяльності, в тому числі від зменшення корисності запасів, визнаються у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. На кожну звітну дату Компанія здійснює оцінку наявності ознак того, що збиток від зменшення корисності, визнаний щодо певного активу раніше вже не існує або зменшився. За наявності таких ознак Компанія оцінює суму відшкодування активу або одиниці, що генерує грошові потоки. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, сторнується в тому випадку, якщо змінилися попередні припущення, застосовані для визначення суми відшкодування активу з моменту визнання останнього збитку від зменшення корисності. Балансова вартість активу, збільшена внаслідок сторнування збитку від зменшення корисності, не повинна перевищувати балансову вартість (за вирахуванням амортизації), яку б визначили, якщо б збиток від зменшення корисності активу не визнали в попередні роки. Сторнування збитку від зменшення корисності визнається у звіті про фінансові результати, за винятком випадків, коли актив відображається за переоціненою сумою. У таких випадках сторнування відображається як дооцінка.
|
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Поточний податок на прибуток Поточний податок на прибуток розраховується відповідно до вимог чинного податкового законодавства та визначається на підставі фінансових результатів, відображених в бухгалтерському обліку і змінених на деякі коригування, необхідні для цілей оподаткування. Поточні податкові активи та зобов'язання за поточний і попередній періоди оцінюються в сумі, обчисленій до сплати податковим органам (відшкодуванню від податкових органів). Нарахування поточного податку на прибуток здійснюється на основі податкових ставок (та податкового законодавства), які набули або фактично набули чинності на звітну дату. Починаючи з 1 січня 2014 р. ставка податку на прибуток в Україні становить 18%.
|
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи визнаються активом, якщо є ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від використання активів та собівартість активу можна достовірно оцінити. Нематеріальні активи відображаються в обліку по первісній вартості за вирахуванням нарахованої амортизації та резерву під знецінення. Подальші витрати на нематеріальні активи капіталізуються тільки у тому випадку, коли вони збільшують майбутні економічні вигоди, втілені у конкретних активах, до яких відносяться. Усі інші витрати відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені. Амортизація нараховується прямолінійним методом протягом строку корисного використання активу та відображається у статті звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід). Нематеріальні активи перевіряються на знецінення при появі ризиків знецінення. Зміна строків корисного використання є зміною облікових оцінок і відображається перспективно. Ліквідаційна вартість вважається нульовою. Термін корисної експлуатації нематеріальних активів складає: - Програмне забезпечення - 2 - 5 років; - Інші нематеріальні активи - 2 роки.
Підприємство має право оренди та право на тимчасове використання земельних ділянок, на яких знаходяться її будівлі, споруди, передавальні пристрої та прилеглі до них території, та сплачує орендну плату та податок за землю, які нараховуються у порядку, визначеному державою. В розрахунку враховуються дані загальної площі земельної ділянки та характер її використання. У складі нематеріальних активів визнаються документально підтверджені права на використання земельних ділянок, для яких не визначений строк експлуатації, внаслідок відсутності термінів дії цих прав. Дані нематеріальні активи не амортизуються та на кожну звітну дату перевіряється їх зменшення корисності, порівнюючи їх балансову вартість із сумою очікуваного відшкодування та визнанням збитку, при наявності. Незавершені капітальні інвестиції містять витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріальних активів та не амортизуються до моменту, коли нематеріальні активи доведені до стану, придатного до використання та введені в експлуатацію.
|
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
Компанія визнає за фінансовими інструментами процентний дохід/витрати за ефективною ставкою відсотка протягом періоду від дати їх початкового визнання до дати припинення визнання (продаж, погашення), рекласифікації. Процентні доходи за фінансовими активами, які обліковуються за амортизованою собівартістю, визнаються за ефективною ставкою відсотка до валової балансової вартості за виключенням: 1) придбаних або створених знецінених фінансових активів. Для таких фінансових активів застосовується ефективна ставка відсотка, скоригована з урахуванням кредитного ризику, до амортизованої собівартості фінансового активу з моменту первісного визнання; 2) фінансових активів, які не є придбаними або створеними знеціненими фінансовими активами, але які в подальшому стали знеціненими фінансовими активами. У випадку таких фінансових активів Компанія має застосовувати ефективну процентну ставку до амортизованої собівартості фінансового активу у наступних звітних періодах. Коригування процентних доходів за фінансовим активом на третьому рівні кредитного ризику проводиться в кореспонденції з рахунками, призначеними для обліку оціночних резервів під очікувані кредитні збитки.
|
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Облік статутного капіталу Статутний капітал Товариства обліковується на рахунку 40 "Статутний капітал". Аналітичний облік по рахунку 40 "Статутний капітал" ведеться в розрізі акціонерів. Порядок зміни статутного капіталу акціонерного товариства регламентується Законом України "Про акціонерні товариства", згідно з яким збільшення статутного капіталу АТ може бути здійснено шляхом додаткового випуску акцій, обміну акцій на облігації або збільшення номінальної вартості акцій. Облік додаткового капіталу Додатковий капітал включає: - інший капітал, вкладений учасниками товариства; - перевищення вартості реалізації випущених акцій над їх номінальною вартістю; - суми дооцінки необоротних активів; - безкоштовно отримані необоротні активи; - резервний капітал.
Додатковий капітал може бути одним із джерел погашення збитків товариства. В момент безоплатного отримання необоротних активів в безоплатне користування, господарське відання підприємство збільшує свій додатковий капітал. В момент безоплатного отримання необоротних активів у власність підприємство визнає доходи від безоплатного отримання по кредиту рахунку 745. В момент отримання необоротних активів від неучасників товариства в безоплатне користування, господарське відання підприємство визнає зобов'язання перед власниками майна. При нарахуванні зносу необоротних активів, по яких визнано зобов'язання, одночасно нараховується інший дохід у розмірі нарахованого зносу без врахування проведених переоцінок та поліпшень майна. Облік резервного капіталу Резервний капітал створюється Підприємством з метою усунення можливих у майбутньому тимчасових фінансових утруднень і забезпечення нормальної діяльності за рішенням зборів акціонерів за рахунок прибутку. Облік нерозподіленого прибутку Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) ведеться на субрахунках: - 441 "Прибуток нерозподілений"; - 442 "Непокриті збитки", їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку резервного чи додаткового капіталу; - 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді", на ньому відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку у звітному періоді.
Річні фінансові результати діяльності підприємства закриваються на відповідний субрахунок рахунку 44. Облік цільового фінансування і цільових надходжень До цільового фінансування і цільових надходжень належать кошти, які виділяються за цільовим призначенням у розпорядження Товариства на здійснення відповідних заходів, не пов'язаних з формуванням власних оборотних засобів. Кошти цільового фінансування і цільових надходжень складають одержані субсидії, асигнування з бюджету і позабюджетних фондів, цільові внески юридичних і фізичних осіб тощо. Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами.
|
| Опис облікової політики щодо оренди |
На початку дії договору Компанія має оцінити чи є договір орендою, або чи містить договір оренду. Договір є, чи містить оренду, якщо договір передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію. Для договору, який є, або містить оренду, кожний компонент оренди в договорі обліковується як оренда окремо від компонентів що не пов'язані з орендою цього договору, окрім випадків, коли застосовується описаний нижче практичний прийом. Як практичний прийом, орендар може вирішити, за класом базового активу, не розмежовувати компоненти що не пов'язані з орендою та оренди, а натомість обліковувати кожний компонент оренди та будь-які пов'язані з ним компоненти, що не пов'язані з орендою, як єдиний компонент оренди. Орендар не може застосовувати цей практичний прийом до вбудованих похідних інструментів (дивись МСФЗ 9 Фінансові інструменти"). Вимоги МСФЗ 16 Підприємство як орендар не застосовувує до: a) короткострокової оренди (на строк до 12 місяців); б) оренди, за якою базовий актив є малоцінним (вартість нового активу становить менше 150 тис. грн.); в) договорів оренди земель державної і комунальної власності, порядок нарахування орендної плати за якими регулюється нормами податкового законодавства. Якщо орендар вирішує застосовути спрощення щодо короткострокової оренди чи оренди, за якою базовий актив є малоцінним, то орендар визнає орендні платежі, пов'язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Орендар застосовує іншу систематичну основу, якщо така основа більше відображає модель отримання вигоди орендарем. Вибір щодо короткострокової оренди здійснюється за класом базового активу з яким пов'язане право на використання. Клас базового активу - це група базових активів що мають подібну природу та використання в діяльності суб'єкта господарювання. Вибір щодо оренди, для якої базовий актив є малоцінним, може бути здійснений для кожного окремого випадку оренди. Cтрок оренди - це невідмовний період оренди разом з обома такими періодами: а) періодами, які охоплюється можливістю продовження оренди у випадку, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він реалізує таку можливість; та б) періодами, які охоплюється можливістю припинити дію оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він не реалізує таку можливість. Оцінюючи, чи є орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається можливістю продовжити оренду чи не скористається можливістю припинити дію оренди, суб'єкт господарювання має брати до уваги всі відповідні факти та обставини, які створюють економічний стимул для орендаря скористатися можливістю продовжити оренду чи не скористатися можливістю припинити дію оренди. Орендар здійснює повторну оцінку того, що він обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається можливістю продовжити оренду чи не скористається можливістю припинити дію оренди, після того, як сталася значна подія або значна зміна обставин, яка: a) є у межах контролю орендаря; та б) впливає на те, чи є орендар обґрунтовано впевненим у тому, що він скористається можливістю, яка раніше не була включена у його визначення строку оренди, або не скористається можливістю, яка раніше була включена у його визначення строку оренди. Суб'єкт господарювання переглядає строк оренди, якщо сталася зміна невідмовного періоду оренди. Первісна оцінка активу з права користування На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з: а) суми первісної оцінки орендного зобов'язання; б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди; в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів. Орендар несе зобов'язання за такими витратами або до дати початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду. Первісна оцінка орендного зобов'язання На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі слід дисконтувати, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря. В таких випадках Підприємство застосовує номінальну ставку дисконтування, визначену виходячи із ефективної ставки дисконтування - середньомісячної відсоткової ставки за виданими довгостроковими кредитами у національній валюті за даними статистичної звітності банків України розміщеної на офіційному сайті НБУ bank.gov.ua. Припустима ставка відсотка в оренді - ставка відсотка, завдяки якій теперішня вартість (а) орендних платежів та (б) негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює сумі (і) справедливої вартості базового активу та (іі) будь-яких первісних прямих витрат орендодавця. Ставка додаткових запозичень орендаря - ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, які необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов. На дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов'язання, складаються з вказаних далі платежів за право використання базового активу протягом строку оренди, які не були сплачені на дату початку оренди: а) фіксовані платежі, в тому числі по суті фіксовані платежі, за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню. б) зміні орендні платежі, які залежать від індексу чи ставки, первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди; в) сум, що, як очікується, будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості; г) ціну виконання можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою; та ґ) платежі в рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди. Змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, включають, наприклад, платежі, пов'язані з індексом споживчих цін, платежі, пов'язані з еталонною ставкою відсотка (такою як LIBOR), або платежі, які змінюються зі змінами ринкових орендних ставок. Подальша оцінка активу з права користування Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості, окрім випадків, коли він застосовує будь-яку з моделей переоцінки. Модель собівартості Щоб застосувати модель собівартості, орендар оцінює актив з права користування за собівартістю a) з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності; та б) з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов'язання. Орендар, нараховуючи амортизацію активу з права користування, повинен застосувати вимоги щодо амортизації МСБО 16 Основні засоби, з урахуванням наступного. Якщо оренда передає право власності на базовий актив орендарю наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає той факт, що орендар скористається можливістю його придбати, то орендар має амортизувати актив з права користування від дати початку оренди і до кінця строку корисного використання базового активу. В інших випадках орендар має амортизувати актив з права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з права користування та кінець строку оренди. Щоб визначити, чи зменшилась корисність активу з права користування, та для обліку будь-яких збитків унаслідок зменшення корисності, орендар застосовує МСБО 36 Зменшення корисності активів. Модель переоцінки Якщо орендар застосовує щодо своєї інвестиційної нерухомості модель справедливої вартості, описану в МСБО 40 Інвестиційна нерухомість, то він також застосовує цю модель справедливої вартості до активів з права користування, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості, описану в МСБО 40. Якщо активи з права користування пов'язані з класом основних засобів, до яких орендар застосовує модель переоцінки, описану в МСБО 16, то орендар може вибрати можливість застосовувати таку модель переоцінки до всіх активів з права користування, які пов'язані з таким класом основних засобів. Подальша оцінка орендного зобов'язання Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов'язання: а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов'язанням; б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі. Процентом за орендним зобов'язанням у кожному періоді протягом строку оренди є сума, яка продукує постійну періодичну ставку відсотка за відповідним залишком орендного зобов'язання. Періодична ставка відсотка це ставка дисконту, або, якщо це може бути застосовано, - переглянута ставка дисконту (у зв'язку із застосуванням змінної ставки чи у зв'язку з модифікацією умов договору). Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку або збитку - окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого активу, застосовуючи інші відповідні стандарти, - такі обидві складові: а) проценти за орендним зобов'язанням; та б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили здійснення таких платежів. Переоцінка орендного зобов'язання Після дати початку оренди орендар визнає суму переоцінки орендного зобов'язання як коригування активу з права користування. Однак якщо балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля і відбувається подальше зменшення оцінки орендного зобов'язання, то орендар визнає будь-яку решту суми переоцінки у прибутку або збитку. Орендар переоцінює орендне зобов'язання, дисконтуючи переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконту, якщо виконується будь-яка з таких двох умов: а) змінився строк оренди. Орендар визначає переглянуті орендні платежі на основі переглянутого строку оренди; або б) змінилася оцінка можливості придбання базового активу. Орендар має визначити переглянуті орендні платежі з метою відобразити зміну сум, що мають бути сплачені у разі використання можливості придбання. Орендар визначає переглянуту ставку дисконту як припустиму ставку відсотка в оренді на решту строку оренди, якщо таку ставку можна легко визначити, або як ставку додаткових запозичень орендаря на дату переоцінки, якщо припустиму ставку відсотка в оренді не можна легко визначити. Модифікації оренди Орендар обліковує модифікацію оренди як окрему оренду, якщо виконуються обидві такі умови: а) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більшої кількості базових активів; та б) компенсація за оренду зростає на суму, зіставну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди, та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни з метою відображення обставин конкретного договору. Стосовно модифікації оренди, яка не обліковується як окрема оренда, на дату набрання чинності модифікацією оренди орендар а) розподіляє компенсацію, зазначену у модифікованому договорі, на компоненти оренди та не оренди; б) визначає строк модифікованої оренди, та в) переоцінює орендне зобов'язання шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів за допомогою переглянутої ставки дисконту. Переглянута ставка дисконту визначається як припустима ставка відсотка в оренді, для решти строку оренди, якщо таку ставку легко визначити, або, як ставка додаткових запозичень орендаря на дату набрання чинності модифікації оренди, якщо припустиму ставку відсотка в оренді, не можна легко визначити. Стосовно модифікації оренди, яка не обліковується як окрема оренда, орендар обліковує переоцінку орендного зобов'язання шляхом: а) зменшення балансової вартості активу з права користування для відображення часткового або повного припинення оренди для модифікацій оренди, які зменшують сферу дії оренди. Орендар визнає у прибутку або збитку будь-який прибуток або збиток, пов'язаний з частковим або повним припиненням такої оренди. б) здійснення відповідного коригування активу з права користування для всіх інших модифікацій оренди. Подання Орендар або подає у звіті про фінансовий стан, або розкриває у примітках а) активи з права користування окремо від інших активів. Якщо орендар не подає активи з права користування окремо у звіті про фінансовий стан, то він (i) включає активи з права користування у той самий рядок, у якому відповідні базові активи подавалися б, якби вони були власністю орендаря; та (ii) розкриває інформацію про те, у які рядки звіту про фінансовий стан включені такі активи з права користування. б) орендне зобов'язання окремо від інших зобов'язань. Якщо орендар не подає орендне зобов'язання окремо у звіті про фінансовий стан, то він розкриває інформацію про те, у які рядки звіту про фінансовий стан включені такі зобов'язання. Наведені вище вимоги не застосовуються до активів з права користування, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості та відображаються в звіті про фінансовий стан як інвестиційна нерухомість. У звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід орендар має подати процентні витрати за зобов'язанням з оренди окремо від амортизаційних відрахувань за актив з права користування. Процентні витрати за орендним зобов'язанням - це компонент фінансових витрат, які параграф 82б) МСБО 1 Подання фінансової звітності вимагає подавати окремо у звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід. У звіті про рух грошових коштів орендар відносить: а) грошові платежі в рахунок основної частки орендного зобов'язання - до фінансової діяльності; б) грошові платежі в рахунок процентної частки за орендним зобов'язанням - застосовуючи вимоги МСБО 7 Звіт про рух грошових коштів щодо сплачених процентів; в) короткострокові орендні платежі, платежі з оренди малоцінних активів та змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання, - до операційної діяльності. Облік орендних операцій Оренда - угода, за якою орендар набуває прав користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. Для здійснення бухгалтерського обліку орендні угоди можуть бути класифіковані на: - операційну оренду; - фінансову оренду.
Фінансова оренда - це оренда, яка передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом користування і володіння активом. Оренда визнається фінансовою за наявності хоча б однієї з нижченаведених ознак: - орендар здобуває право власності на орендований актив після закінчення терміну оренди; - орендар має можливість і намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижче його справедливої вартості на дату придбання; - строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди; - теперішня вартість мінімальних орендних платежів на початок строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди; - орендований актив має специфічний характер, в силу чого лише орендар може використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання (наприклад, в тому випадку, якщо об'єкт фінансової оренди був спеціально зроблений для надання в оренду орендарю); - орендар може продовжити оренду активу за плату, значно меншу за ринкову орендну плату; - оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди.
Операційна оренда - це будь-яка інша оренда, ніж фінансова оренда Об'єктами оренди можуть бути: - основні засоби; - нематеріальні активи; - інші необоротні активи.
|
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Єдиним планом рахунків передбачена деталізація дебіторської заборгованості та авансів виданих по рахунках 36, 37, 63, 68 з відповідною аналітикою. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Облік боргів попередніх років та їх погашення ведеться з доступною аналітикою у відповідності до існуючої інформації. На звітну дату вся заборгованість має аналізуватися та за необхідності створюються резерви сумнівних боргів, що обліковується на рахунку 38. Розрахунки з підзвітними особами Підзвітними особами можуть бути лише штатні працівники підприємства. Видача коштів у підзвіт для господарчих потреб може здійснюватись лише матеріально-відповідальним особам. Порядок видачі коштів підзвіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017р. №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Порядком оприбуткування готівки в касі та Положенням про відрядження працівників, затвердженими наказами по підприємству. Підставою для видачі підприємством грошового авансу на службове відрядження є наказ керівника Підприємства. Розрахунки із підзвітними особами за службовими відрядженнями здійснюються відповідно до чинного законодавства та Положення про службові відрядження, яке затверджуються наказом по Підприємству. При необхідності, підприємство може встановлювати обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження. Здійснені витрати на відрядження та господарські потреби оформлюються авансовим звітом, який складається по формі та в порядку, визначеному діючим законодавством. Кожна сума витрат, що включена до авансового звіту, крім добових, повинна бути підтверджена документально. Класифікація дебіторської заборгованості та визначення величини резерву сумнівних боргів Підприємство створює резерв сумнівних боргів, за рахунок якого списується з балансу безнадійна дебіторська заборгованість, що стосується розрахунків із покупцями (споживачами) продукції, товарів, робіт (послуг). Для розрахунку резерву сумнівних боргів необхідно застосовувати індивідуальний підхід, однак допускається застосовувати груповий підхід із застосуванням коефіцієнтів, як по юридичних особах так і по фізичних особах. Під час індивідуального розгляду дебіторів визначається сума сумнівної дебіторської заборгованості, базуючись на розумінні платоспроможності дебітора та перемовин з ним, яку необхідно забезпечити резервом. Під час групового підходу дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги групується за строками її непогашення із установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється Підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди (історичне погашення). Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків дебіторської заборгованості кожної групи на відповідний коефіцієнт. Аналітичний облік банківських кредитів ведеться за видами кредитів банків, що їх надали, та строками погашення. Окремо ведеться облік пролонгованих і прострочених кредитів. Погашення основної суми банківського кредиту, так само як і відсотки, може проводитись щомісячно, частинами за обумовленими в кредитній угоді періодами або по закінченні строку кредитування. Різниця між ставкою за пролонгований кредит і стандартною ставкою розглядається як штрафна санкція і відображається на дебеті рахунка 94 "Інші витрати операційної діяльності". На зазначеному рахунку відображають також відсотки по прострочених кредитах і кредитах, використаних не за цільовим призначенням. Оплата відсотків за надані кредити провадиться в строки, визначені кредитною угодою, шляхом перерахування банку кредитору коштів платіжними дорученнями. Відсотки за кредит у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 951 "Відсотки за кредит" і кредиту рахунка 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками".
|
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси - це активи, які: - утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; - перебувають у процесі виробництва для такого продажу або - існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування. Задачі обліку запасів та товарів (товарно-матеріальних цінностей - ТМЦ): - документування надходжень ТМЦ на склад; - визначення фактичної собівартості використаних ТМЦ; - виявлення та реалізація неліквідних запасів; - контроль норм використання/списання виробничих запасів.
Аналітичний облік руху ТМЦ по внутрішніх підрозділах організувати слідуючим чином: - в бухгалтерії - в кількісно-сумовому виразі; - на складах - в кількісному виразі; - в магазинах - в кількісно-сумовому виразі; - в цехах та на дільницях - в кількісному виразі.
Синтетичний облік ТМЦ проводиться на субрахунках за групами, у відповідності до довідників. Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів включаються до вартості таких запасів. Для організації обліку всі ТМЦ поділяються на розділи за рахунками. В межах розділів поділяються на групи (за субрахунками). Окремі назви в межах групи поділяються на сорт, марку, розмір. Кожному сорту, марці та розміру матеріалу привласнюється постійний умовний код (номенклатурний номер). Даний номер в обов'язковому порядку зазначається на всіх документах, що супроводжують процес зберігання та руху цінностей. Для організації аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках використовується аналітика така як: місця зберігання, матеріально відповідальні особи, номенклатура тощо. Первинне визнання Первинна вартість цінностей власного виробництва визначається як собівартість виробництва. Придбані або вироблені ТМЦ зараховуються на баланс за первинною вартістю - собівартістю запасів, що включає фактичні витрати: - суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; - сума ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються Підприємству; - транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; - інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Не включаються до первинної вартості, а відносяться до витрат поточного періоду: - понад нормовані втрати та нестачі запасів; - проценти за користування кредитом, за винятком фiнансових витрат, якi включаються до собiвартостi (капіталізуються) квалiфiкацiйних активiв; - витрати на збут; - загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням та доставкою запасів та доведенням їх до належного для їх використання стану.
Оцінка на дату балансу Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, що визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, та сто відсоткової впевненості щодо отримання такої компенсації, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів. Документальне оформлення Матеріали оприбутковуються на підставі накладної або акту приймання/передачі. Запаси, які надійшли без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), обліковуються на позабалансовому рахунку. Після одержання від постачальника видаткових накладних та інших товаросупровідних документів робиться запис на суму, яка значиться в одержаних документах. Якщо при прийманні вантажу виявлена нестача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 "Виробничі запаси" оприбутковують тільки фактично одержану кількість; на вартість нестачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являють претензію винуватцю. На позабалансовому субрахунку 021 "Устаткування, прийняте для монтажу" обліковуються товарно-матеріальні цінності, які прийняті для монтажу при виконанні будівельно-монтажних робіт від замовника. Облік витрат на їх монтаж ведеться на відповідних балансових рахунках. Облік товарів, які не є власністю підприємства і прийняті з метою продажу від імені та за дорученням інших сторін згідно договорів комісії, доручення та інших договорів ведеться на позабалансовому рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію". Облік ТМЦ на субрахунках рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" ведеться за цінами, які передбачені в договорах та приймально-передавальних документах. Облік МШП Матеріальний актив відноситься до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі - МШП) за умови що актив використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; Класифікація МШП по групах: - Інструменти; - Засоби індивідуального захисту; - Спецодяг; - Автомобільні шини, аккумулятори для автомобілів.
Балансову вартість МШП при передачі їх в експлуатацію відносити на витрати звітного періоду. Здійснювати обов'язкове ведення на позабалансовому рахунку МЦ "Малоцінні активи в експлуатації" кількісного обліку МШП в розрізі матеріально-відповідальних осіб до прийняття рішення про їх повну ліквідацію. При поверненні предметів МШП з експлуатації на склад вони оприбутковуються по цінам можливого використання або реалізації. Спецодяг, спецхарчування та засоби індивідуального захисту видаються працівникам товариства відповідно до умов Колективного договору та інших розпорядчих документів підприємства. При цьому, спецодяг видається у тимчасове користування на основі Особової картки обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв та має бути повернений на склад при отриманні нового або при звільненні з роботи чи переведенні на іншу посаду, де видача такого спецодягу не передбачена Колективним договором. Облік готової продукції Узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції Підприємства здійснюється на рахунку 26 "Готова продукція". До готової продукції належать вироби, які є придатними для реалізації або використання та відповідають всім технічним умовам і стандартам. По рахунку відображається надходження за фактичною виробничою собівартістю, визначеною у відповідності до обліку витрат на виробництво. Облік товарів Узагальнення інформації про наявність та рух товарів Підприємства здійснюється на рахунку 28 "Товари". До товарів належать матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються Підприємством з метою подальшого продажу. Облік товарів здійснюється у кількісно-вартісному вимірі. На цьому рахунку обліковується, зокрема, отриманий природний газ. До первинної вартості природного газу включаються витрати на транспортування природного газу. Метод списання Для всіх одиниць запасів, які мають однакові призначення й умови використання, застосовується тільки один з передбачених методів. В залежності від виду матеріальних цінностей передбачається використання методів ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів та собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Загальним методом оцінки вибуття запасів приймається метод ідентифікованої собівартості, за неможливості його використання допускається метод ФІФО. В підрозділах роздрібної торгівлі (магазин, кафе) оцiнка вибуття запасів може здійснюватись за цiнами продажу із застосуванням середнього проценту торговельної нацiнки товарiв в зв'язку із значною i змiнною номенклатурою товарiв. В такому випадку собiвартiсть реалiзованих товарiв в роздрібній торгівлі визначається як рiзниця мiж продажною (роздрiбною) вартiстю реалiзованих товарiв i сумою торговельної нацiнки на цi товари. Сума торговельної нацiнки на реалiзованi товари визначається як добуток продажної (роздрiбної) вартостi реалiзованих товарiв i середнього вiдсотку торговельної нацiнки. Середнiй вiдсоток торговельної нацiнки визначається дiленням суми залишку торговельних нацiнок на початок звiтного мiсяця i торговельних нацiнок у продажнiй вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв на суму продажної (роздрiбної) вартостi залишку товарiв на початок звiтного мiсяця та продажної (роздрiбної) вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв. Списання канцтоварів та поліграфічної продукції, запасних частин до автотранспорту і автошин, проводиться при їх передачі у використання матеріально-відповідальним особам або водіям для ремонту та заміни на підставі накладних та відомостей.
|
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Облік основних засобів Основні засоби - матеріальні активи, які Підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Враховуючи, що Газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій та фізично з'єднанні з газотранспортною системою суміжними газорозподільними системами і газові мережі через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування, при якій окремі її об'єкти не можуть функціонувати самостійно і незалежно від загальної системи, до складу основних засобів в бухгалтерському та податковому обліках включаються газорозподільні мережі та обладнання і споруди на них, не залежно від вартості, які можуть складатись із декількох інвентарних номерів, зокрема: - всі газопроводи (ввідні газопроводи, приєднання, відводи, інші); - газорегуляторні пункти/станції та шкафні газорегуляторні пункти/станції включаючи обладнання (блискавкозахист, заземлення, опалення, електроживлення, інше); - газорегулятроні установки; - електрохімічний захист (СКЗ, АЗ, УДЗ, протектора); - колодязі газові; - вузли обліку газу (із всіма складовими); - відключаючи пристрої; - комбінований будинковий регулятор тиску (КБРТ); - засоби телеметричного контролю.Наприклад, дворовий ввід в результаті проведення стандартного (нестандартного) приєднання обліковується за окремим інвентарним номером, хоча є частиною більшого основного засобу - газотранспортної системи (вузла). Лічильники, коректори, модеми - обліковуються як окремі об'єкти і не є складовою частиною газотранспортної системи. Для визначення предметів, що відносяться до малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) встановлюється межа первісної вартості предметів, які включаються до їх складу - 20 000 грн. (без ПДВ). Предмети, первісна вартість яких перевищує 20 000 гривень (без ПДВ), включаються до складу основних засобів. МНМА не є основними засобами і в момент введення/передачі в експлуатацію вартість МНМА визнається витратами поточному періоду у складі "матеріальних витрат". Основні засоби відображаються на балансі за умови відповідності критеріям: - існування вірогідності отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням даного активу; - вартість активу може бути достовірно визначена.При цьому, окремі об'єкти основних засобів безпосередньо можуть не збільшувати економічні вигоди, але є необхідними для забезпечення їх отримання від експлуатації інших активів. Класифікація основних засобів: - Земля - Будівлі та споруди - Машини та обладнання - Транспортні засоби - Пристосування, прилади, інструменти та інвентар - Інші основні засоби.Не зараховуються до складу основних засобів ті об'єкти, що призначаються для подальшого продажу. Такі об'єкти обліковуються за рахунками обліку товарів - рах. 28, або за рахунками готової продукції рах. 26, за умови їх власного виробництва. Аналітичний облік основних засобів ведеться в розрізі окремих інвентарних об'єктів, що представляє собою закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. За групою машини та обладнання облік ведеться за інвентарними об'єктами, які складаються з кожного окремого агрегату (машини, апарату, станку, установки) з всіма приналежними приладами, інструментами, огородженням та фундаментом (якщо він на ньому змонтований). На рахунках основних засобів (рах. 10) обліковуються як власні основні засоби так і отримані на умовах фінансового лізингу, виробничі та невиробничі основні засоби, майно що знаходиться у господарському віданні чи користуванні. Кожний інвентарний об'єкт основних засобів вводиться в експлуатацію і закріплюється за окремою службою та матеріально відповідальною особою на підставі наказу. Первісна вартість. Придбані/вироблені основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю, що складається з: - суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); - реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, які не відшкодовуються; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів; - витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; - витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; - інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою; - витрат на сплату відсотків за користування кредитом, який було взято для придбання/виготовлення основних засобів, до моменту вводу в експлуатацію таких основних засобів.Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. До таких витрат, зокрема, відносяться: Модернізація - комплекс робіт з поліпшення експлуатаційних характеристик діючого устаткування заміною окремих складових частин більш досконалими згідно з сучасними вимогами і нормами. Модифікація - будь-яка головна, другорядна, акустична або емісійна зміна типової конструкції зразка техніки, що стосується її основних характеристик. Добудова - завершення будівництва індивідуального об'єкта у відповідності до будівельного паспорта. Реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри). Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Залишкова вартість - первісна (переоцінена) вартість об'єкта необоротних активів за вирахуванням зносу. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість активів, яку Підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). В умовах відсутності достовірної інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення і нестабільності економіки України, що істотно підвищує складність прогнозованості в часі при придбанні (виготовленні) матеріальних необоротних активів вважати, що їх ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу поточних витрат, наприклад: заміна шин та аккумуляторів для автомобільного транспорту тощо. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. При визначенні собівартості об'єктів основних засобів з ціни їх придбання вираховуються торгові знижки. Джерела надходження основних засобів - Капітальні інвестиції; - Внесення засновників (акціонерів); - Безкоштовне отримання у власність чи користування (відання); - Отримання в обмін на інші ТМЦ; - Оприбуткування неврахованих основних засобів, виявлених при проведенні інвентаризацій.Відображення витрат від зменшення корисності Балансова вартість основних засобів переглядається на предмет зменшення корисності, коли певні події чи зміна обставин вказують на те, що балансова вартість активу не зможе бути відшкодована. У випадку виявлення ознак зменшення корисності активу, перевищення його балансової вартості над оціночною відшкодовуваною вартістю вартість такого активу або одиниці, що генерує грошові потоки, списується до вартості очікуваного відшкодування. Вартість очікуваного відшкодування активів визначається як більша з двох величин: чистої ціни продажу активу або вартості використання активу. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду з одночасним збільшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Сума вигод від відновлення раніше зменшеної корисності об'єкта основних засобів відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі, прав постійного користування земельними ділянками, природних ресурсiв і незавершених капітальних інвестицій). Амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Малоцінні необоротні матеріальні активи, враховуючи бібліотечні фонди, визнаються матеріальними витратами у першому місяці використання цих активів. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів встановлюється наказом по Підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс/введенні в експлуатацію) з врахуванням: - очікувань по використанню об'єкта Підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичного та морального зносу, що передбачається; - правових або інших обмежень щодо строків використання об'єкта; - інших факторів.Нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів проводиться із застосуванням прямолінійного методу, здійснюється згідно рекомендованих строків корисного використання, наведених у таблиці 1, класифікатор розподілу основних фондів за групами з нормами амортизації наведено у додатку 1. Таблиця 1Рекомендовані строки використання об'єктів Групи об'єктів основних засобів | Період експлуатації, років | Земельні ділянки | - | Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом | 15 | Будівлі | 20-50 | Споруди | 15-40 | Передавальні пристрої, враховуючи газопровід | 10-50 | Машини та обладнання | 5-20 | з них електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 20 000 гривень | 2-5 | Транспортні засоби | 5-7 | Інструменти, прилади та інвентар (меблі) | 4-10 | Тварини | 6-7 | Багаторічні насадження | 10 | Інші основні засоби | 12-15 | Бібліотечні фонди | - | Малоцінні необоротні матеріальні активи | - | Тимчасові (нетитульні) споруди | 5-10 | Природні ресурси | - | Інвентарна тара | 6-7 | Предмети прокату | 5 | Довгострокові біологічні активи | 7-10 |
|
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнається тоді, коли Компанія має теперішнє зобов'язання (юридичне або конструктивне) внаслідок минулої події, та існує ймовірність, що для погашення зобов'язання знадобиться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, і сума зобов'язання може бути достовірно оцінена. Витрати, пов'язані із забезпеченням, відображаються у звіті про фінансові результати. Коли вплив зміни вартості грошей у часі є суттєвим, сума забезпечення визначається шляхом дисконтування прогнозованих потоків грошових коштів, із застосуванням ставки дисконту до оподаткування, з урахуванням ризиків, пов'язаних із певним зобов'язанням, за їх наявності. При застосуванні дисконтування збільшення суми забезпечення, що відображає плин часу, визнається як фінансові витрати.
|
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід від договорів з клієнтами Дохід - це збільшення економічних вигід, протягом облікового періоду, у вигляді надходження чи збільшення корисності активів, або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення власного капіталу, за винятком збільшення, пов'язаного з внесками учасників. Не визнаються доходами такі надходження: -сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів; -сума надходжень за договором комісії, агентським і іншим аналогічним договорам на користь комітента і т.п.; -сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); -сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); -сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; -надходження, що належать іншим особам. Визнані доходи класифікуються за групами в наступному порядку: 1)доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): розподіл природного газу, реалізація скрапленого газу, реалізація товарів, надання послуг по газифікації, послуги іншої діяльності (субрахунки рахунку 70); 2)інші операційні доходи: реалізація запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу та груп вибуття, операційна оренда активів, операційні курсові різниці, пені, штрафи, неустойки, які визнані боржником, або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення, відшкодування сум раніше списаних активів, списання кредиторської заборгованості, безоплатно одержані оборотні активи, інші доходи операційної діяльності (субрахунки рахунку 71); 3)доходи від участі в капіталі: дохід, отриманий від інвестицій в дочірні, асоційовані підприємства за методом участі в капіталі (субрахунки рахунку 72); 4)фінансові доходи: відсотки, дивіденди отримані від фінансових інвестицій (крім інвестицій за методом участі в капіталі) (субрахунки рахунку 73); 5)інші доходи (субрахунки рахунку 74); 6)надзвичайні доходи: відшкодування збитків від надзвичайних подій (субрахунки рахунку 75). Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається тільки тоді, коли всі наступні умови були виконані: 1.товариство передало покупцеві всі існуючі ризики і вигоди від володіння товаром; 2.товариство більше не управляє проданими товарами і не контролює їх; 3.обсяг виручки може бути виміряний достовірно; 4.є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод; 5.понесені витрати можуть бути достовірно визначені. Дохід від надання послуг Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Оцінка ступеня завершеності операцій по наданню послуг здійснюється шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому доходи відображаються у звітному періоді після підписання акту про надані послуги (виконані роботи). Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства. Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню. Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів. Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Дохід не визнається у разі обміну продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, отриманих або належних до отримання. Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. Дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату. Дохід в сумі амортизації по безоплатно одержаних газопроводів та споруд на них отриманих від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та органів місцевого самоврядування. Компанія визнає дохід, коли (або у міру того, як) вона задовольняє зобов'язання щодо виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом. Контроль над активом означає здатність керувати використанням активу та отримувати практично всю решту вигід від нього. Контроль включає в себе спроможність заборонити іншим суб'єктам господарювання керувати використанням активу та отримувати вигоди від нього. Вигоди від активу - це потенційні грошові потоки (надходження грошових коштів або економія грошових коштів, які вибувають), які можуть бути отримані безпосередньо чи опосередковано. Визнання доходу за договорами з клієнтами проходить за наступною моделлю із п'яти кроків: - Крок 1: Ідентифікація договору; - Крок 2: Ідентифікація зобов'язань, що підлягають виконанню в рамках договору; - Крок 3: Визначення ціни операції; - Крок 4: Розподіл ціни операції на зобов'язання, що підлягають виконанню; - Крок 5: Визнання виручки. Продажі товарів Дохід від реалізації товарів визнається, коли Компанія реалізувала товар клієнту. Компанія розглядає, чи є під час продажі інші обіцянки, які є окремими зобов'язаннями щодо виконання, для яких частина ціни транзакції повинна бути розподілена (наприклад, гарантії, бали лояльності клієнтів). При визначенні ціни угоди на продаж, Компанія враховує наслідки змінної вартості, існування значних фінансових компонентів, не грошові компенсації та винагороду, що підлягає сплаті клієнту (якщо така є). (і) Змінна компенсація Якщо компенсація, обіцяна в договорі, включає змінну величину, Компанія оцінює суму компенсації, на яку суб'єкт господарювання матиме право в обмін на передачу обіцяних товарів або послуг клієнтові. Величина компенсації може змінюватися залежно від знижок, дисконтів, набраних балів, цінових поступок, стимулів, бонусів за результатами роботи, штрафів або інших подібних чинників. Обіцяна компенсація також може змінюватися, якщо право Компанії на компенсацію залежить від настання або ненастання певної майбутньої події. Наприклад, величина компенсації буде змінною, якщо або продукт був проданий з правом повернення, або фіксовану суму обіцяно як бонус за показники діяльності по досягненню певного рубежу. Компанія включає в ціну операції частину або всю величину змінної компенсації лише якщо існує висока ймовірність того, що коли невизначеність, пов'язана зі змінною компенсацією, буде в основному вирішена, істотного сторнування суми визнаного кумулятивного доходу не відбудеться. Права на повернення Згідно законодавства, клієнт має право повернути товари протягом певного періоду. Компанія використовує метод очікуваного значення для оцінки товарів, які не будуть повернуті, оскільки цей метод найкращим чином передбачає суму змінної вартості, на яку Компанія буде мати право. Для товарів, які, як очікується, будуть повернуті, замість доходу Компанія визнає зобов'язання щодо відшкодування. Право на повернення активу (і відповідне коригування вартості продажів) також визнається за право відшкодувати товари від клієнта. (іі) Істотний компонент фінансування Компанія застосовує практичний прийом, який не передбачає обов'язкового коригування обіцяної суми компенсації з метою урахування істотного компонента фінансування, якщо Компанія очікує, на момент укладення договору, що період між часом, коли Компанія передає обіцяний товар або послугу клієнтові, та часом, коли клієнт платить за такий товар або послугу, становитиме не більше одного року. Коригуючи обіцяну величину компенсації задля урахування істотного компонента фінансування, Компанія користується ставкою дисконтування, яка застосовувалася б в окремій операції фінансування між суб'єктом господарювання та його клієнтом на момент укладення договору. Ця ставка відображатиме кредитні характеристики сторони, яка одержує фінансування за договором, а також будь-яку заставу або забезпечення, надані клієнтом або Компанією, у тому числі активи, передані за договором. Гарантії Якщо клієнт має можливість придбати гарантію окремо (наприклад, тому що про гарантію або її ціну домовляються окремо), то така гарантія є відокремленою послугою, оскільки Компанія обіцяє надати послугу клієнтові додатково до гарантії, яка надається виробником товару. За таких обставин, Компанія обліковує обіцяну гарантію як зобов'язання щодо виконання і розподіляє частину ціни операції на таке зобов'язання щодо виконання. Дохід від надання такої гарантії визнається з плином часу. Компенсації принципалу і агенту Компанія визначає, чи є вона принципалом чи агентом для кожного товару або послуги, обіцяних клієнтові. Якщо договір з клієнтом містить більше ніж один визначений товар або послугу, Компанія може бути принципалом щодо одних вказаних товарів або послуг та агентом для інших. Компанія є принципалом, якщо вона контролює вказаний товар або послугу до того, як такий товар або послугу будуть передані клієнтові. Компанія є агентом, якщо зобов'язання Компанії щодо виконання полягає у тому, щоб організувати надання вказаного товару або послуги іншою стороною. Платою або комісією може бути чиста сума компенсації, яку Компанія залишає собі після сплати іншій стороні компенсації, отриманої в обмін на товари або послуги, які будуть надані цією стороною. Програма лояльності Можливість для клієнта придбати додаткові товари або послуги безкоштовно або зі знижкою може надаватися у різних формах, зокрема, у формі акцій, кредитів (або балів) клієнту або у формі інших знижок на майбутні товари або послуги. Накопичувані бали лояльності створюють окремі зобов'язання щодо виконання, оскільки вони надають матеріальне право клієнту. Частина ціни транзакції виділяється на бали лояльності, присуджені клієнтам, на основі відносної самостійної ціни продажу та визнаються як договірне зобов'язання, доки ці пункти не будуть погашені. Дохід визнається після використання бонусів замовником. Оцінюючи автономну ціну продажу балів за лояльність, Компанія враховує ймовірність того, що клієнт буде використовувати бали. Компанія переглядає свою оцінку балів, які будуть використані, щоквартально, а будь-які коригування контрактних зобов'язань визнаються в доході. Подання Коли якась частина договору виконана, Компанія відображає договір у звіті про фінансовий стан як контрактний актив або контрактне зобов'язання, залежно від співвідношення між виконанням Компанією свого зобов'язання за договором та оплатою, здійсненою клієнтом. Компанія відображає будь-які безумовні права на компенсацію окремо як дебіторську заборгованість. Якщо клієнт платить компенсацію або Компанія має право на суму компенсації, яка є безумовною (тобто є дебіторською заборгованістю), Компанія, перш ніж передавати товар або послугу клієнтові, має відобразити договір як контрактне зобов'язання, на дату здійснення оплати чи дату, коли оплата має бути здійснена (залежно від того, яка дата раніше). Якщо Компанія виконує передачу товарів та послуг клієнту до того, як клієнт сплатить компенсацію або до того, як настане дата сплати такої компенсації, Компанія відображає договір в обліку як контрактний актив, за винятком будь-яких сум, відображених як дебіторська заборгованість. Контрактний актив - це право Компанії на компенсацію в обмін на товари або послуги, які Компанія передала клієнтові. Право на компенсацію є безумовним, якщо для того, щоб настала дата сплати такої компенсації, необхідний лише плин часу. Компанія визнає дебіторську заборгованість, якщо вона має теперішнє право на сплату, навіть при тому, що ця сума у майбутньому може підлягати поверненню. Компанія обліковує дебіторську заборгованість відповідно до МСФЗ 9.
|
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом - заборгованість Товариства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників. Під податком і збором (обов'язковим платежем) треба розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Підприємство, у відповідності до Податкового кодексу обліковує податки і збори у розрізі їх видів. У Балансі поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом відображаються у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" в рядку "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" за сумою погашення. Податок на додану вартість Доходи, витрати та активи визнаються за вирахуванням суми податку на додану вартість (ПДВ), крім таких випадків: - ПДВ, що виникає при придбанні активів чи послуг, не відшкодовується податковим органом; в такому разі ПДВ визнається як частина витрат на придбання активу або частина витратної статті, залежно від обставин; - дебіторська і кредиторська заборгованість відображається з урахуванням суми ПДВ.
Чиста сума податку на додану вартість, що відшкодовується податковим органом або сплачується йому, включається до дебіторської або кредиторської заборгованості, відображеної в балансі.
|
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності проводиться у відповідності з методологічними засадами. Єдиним планом рахунків передбачена деталізація кредиторської заборгованості та авансів отриманих по рахунках 36, 37, 63, 68 з відповідною аналітикою.
|
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Єдиним планом рахунків передбачена деталізація дебіторської заборгованості та авансів виданих по рахунках 36, 37, 63, 68 з відповідною аналітикою. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Облік боргів попередніх років та їх погашення ведеться з доступною аналітикою у відповідності до існуючої інформації. На звітну дату вся заборгованість має аналізуватися та за необхідності створюються резерви сумнівних боргів, що обліковується на рахунку 38. Розрахунки з підзвітними особами Підзвітними особами можуть бути лише штатні працівники підприємства. Видача коштів у підзвіт для господарчих потреб може здійснюватись лише матеріально-відповідальним особам. Порядок видачі коштів підзвіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017р. №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Порядком оприбуткування готівки в касі та Положенням про відрядження працівників, затвердженими наказами по підприємству. Підставою для видачі підприємством грошового авансу на службове відрядження є наказ керівника Підприємства. Розрахунки із підзвітними особами за службовими відрядженнями здійснюються відповідно до чинного законодавства та Положення про службові відрядження, яке затверджуються наказом по Підприємству. При необхідності, підприємство може встановлювати обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження. Здійснені витрати на відрядження та господарські потреби оформлюються авансовим звітом, який складається по формі та в порядку, визначеному діючим законодавством. Кожна сума витрат, що включена до авансового звіту, крім добових, повинна бути підтверджена документально. Класифікація дебіторської заборгованості та визначення величини резерву сумнівних боргів Підприємство створює резерв сумнівних боргів, за рахунок якого списується з балансу безнадійна дебіторська заборгованість, що стосується розрахунків із покупцями (споживачами) продукції, товарів, робіт (послуг). Для розрахунку резерву сумнівних боргів необхідно застосовувати індивідуальний підхід, однак допускається застосовувати груповий підхід із застосуванням коефіцієнтів, як по юридичних особах так і по фізичних особах. Під час індивідуального розгляду дебіторів визначається сума сумнівної дебіторської заборгованості, базуючись на розумінні платоспроможності дебітора та перемовин з ним, яку необхідно забезпечити резервом. Під час групового підходу дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги групується за строками її непогашення із установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється Підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди (історичне погашення). Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків дебіторської заборгованості кожної групи на відповідний коефіцієнт.
|
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Пов'язаними сторонами вважаються: - Підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; - Підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над Підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи. Перелік пов'язаних сторін визначається Підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов'язаними сторонами це, зокрема, відносини: материнського (холдингового) і його дочірніх Підприємств; спільного Підприємства і контрольних учасників спільної діяльності; Підприємства-інвестора і його асоційованих Підприємств; Підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це Підприємство, а також відносини цього Підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; Підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу Підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.
|